«Життя прожити – не поле перейти», – стверджує народна мудрість. А як прожити його так, щоб на фінішній прямій, коли прийде час підбивати підсумки, не було прикро, не докоряло власне сумління за упущення і помилки, за недобрі, негідні дії та вчинки, які з висоти прожитих літ видно особливо виразно?